Гібридна економіка: російські підприємства Кіровоградщини

Гібридна економіка: російські підприємства Кіровоградщини

26 мая 2015

Петр Погибин

Окрім військових втрат і економічного колапсу, з’явилася інформація про закриття підприємства НВО «ЕТАЛ». Раніше його називали індустріальним флагманом міста, та за минулий рік працівники, яких на заводі 960, дізналися, що таке «неповний робочий тиждень» – чотири а то й три робочих дні на тиждень стали мало не звичкою.

Кіровоградську область навіть клінічний оптиміст Микола Азаров, за часів роботи в уряді, офіційно називав депресивною. Втім, область має вагомий промисловий потенціал, але його власниками є структури, що пов’язані з Російською Федерацією.

Олександрійський НВО «ЕТАЛ» було приватизовано у 2007 році, коли прем’єром був Віктор Янукович. Завод було продано російському концерну «Росенергомаш» за символічну суму, що становила менше річного доходу підприємства. Власником НВО «ЕТАЛ» став російський олігарх Володимир Палихата, відомий своїм рейдерським бекґраундом. За великим рахунком, продаж «ЕТАЛ» був більше схожий на подарунок або ж на якусь послугу.

Фонд державного майна України отримав від росіян за «ЕТАЛ» 58,8 мільйонів гривень, що навіть за мірками 2007 року є незначною сумою — у попередньому, 2006 році, тільки річний дохід заводу «ЕТАЛ» склав 83 мільйони гривень. На момент продажу, Фонд держмайна очолювала Валентина Семенюк. 27 серпня 2014 року її тіло з вогнепальним пораненням голови було знайдено у будинку під Києвом, де проживала Семенюк. Рідні покійної Семенюк поділилися з пресою підозрами про замовне вбивство — ніби-то сама Валентина Семенюк напередодні висловлювала побоювання, що її «замовили», і це може бути пов’язано з її роботою у Фонді держмайна. Також незадовго перед смертю до Валентини Семенюк навідувалися представники російської преси — фрагменти співбесіди Семенюк з росіянами можна і зараз переглянути на каналі Youtube.

Купити «ЕТАЛ» хотіли три власники — і всі вони були російські. Окрім переможця торгів «Росенергомаш», на український актив претендували ВАТ «Контактор», Ульянівськ, Російська Федерація і російська ж група підприємств «Електроапарат» з міста Курськ. Причому, «Електроапарат» не було допущено до торгів, і компанія навіть подавала позов до суду з цього приводу. Антимонопольний комітет України виступав із запереченнями щодо продажу українського підприємства у подібний спосіб. ВАТ «Контактор», що «програло» торги «Росенергомашу», мало того ж власника, що і компанія-переможець — росіянина Володимира Палихату.

Фрагмент схеми продажу росіянам державного майна України не є секретом і доступний широкому загалу. У червні 2007 року Валентина Семенюк призначає нового голову правління олександрійського НВО «ЕТАЛ». Це росіянин Юрій Дегтярьов, котрий до того перебував на посаді генерального директора «Росенергомаш». Невдовзі Фондом держмайна України було оголошено про конкурс на продаж НВО «ЕТАЛ». Вже у серпні 2007 року «ЕТАЛ» укладає з «Росенергомаш» дилерську угоду, за якою «Росенергомаш» стає повноважним дилером НВО «ЕТАЛ». У листопаді 2007 року в результаті торгів «ЕТАЛ» переходить у власність концерну «Росенергомаш».

Ще одне велике підприємство Кіровоградської області, Побузький феронікелевий комбінат, знаходиться на заході регіону, у Голованівському районі. Це було єдине в Радянському Союзі підприємство, що виробляло феронікель з бідних окислених нікелевмісних руд. У 2000 році ВАТ «Побузький феронікелевий завод» у процесі банкрутства було продано…підприємству з назвою ТОВ «Побузький феронікелевий завод». І, в свою чергу, це підприємство теж було продане. У 2003 році, коли прем’єр-міністром був згаданий вище Віктор Янукович, завод купила російська інвестиційна компанія Solway Investment Group, основні активи якої зосереджені в Росії і країнах СНД та Східної Європи. У власності компанії також є підприємства у Гватемалі та Індонезії — саме звідти на Побузький феронікелевий комбінат надходить сировина. Сьогодні ПФК працює безперебійно і навіть нарощує темпи виробництва. Економічна криза і війна в Україні не тільки не позначилася на прибутках комбінату, але й навіть збільшили їх. Підприємство є повністю експортно-орієнтованим, а от заробітну плату робітникам, а це майже дві тисячі побужан — платять у гривнях. Відповідно, після падіння національної валюти російські власники мають тепер значну економію на зарплаті. Як то кажуть, хліб дорожчає — піт дешевшає. А прибуток комбіната за 2014 рік, у порівнянні з 2013 роком, зріс на 749 000 гривень. Фінансовими потоками на підприємстві керує громадянин Російської Федерації. У такому невеличкому селищі, як Побузьке — все на виду, тому для місцевих не секрет, що росіянин ненавидить «укропів» і «бандерівців», причому, не старається цього приховати. Що ж стосується фінансової діяльності підприємства, то з одного боку воно виглядає цілком прозорим і чесним — виплачуються заробітні плати, податки і відрахування. Про темний же бік нам відомо небагато. Приміром, у 2006 році виконуючий обов’язки міністра фінансів Віктор Пинзеник на засіданні Кабінету міністрів заявляв про активізацію використання тіньових фінансових схем. Зокрема, говорилося про різке збільшення частини експорту українських підприємств через офшорні зони. У числі таких підприємств було згадано і Побузький феронікелевий dzeiqkdiqdrihxkmp комбінат.

http://povin.com.ua/